Професія, варта поклоніння
Учитель… Ця професія з давніх – давен дуже цінувалась. Ще за часів СРСР учитель був першою, після голови колгоспу, людиною, яку всі любили, поважали і деякою мірою навіть боялись. Саме через це, мабуть, моя мама хотіла стати вчителем, але не так склалася її доля.
Учительська робота дуже складна і потребує багато зусиль та нервів. Особисто я схиляюсь до думки, що вчитель – це не професія, це доля. Не секрет, що матеріального задоволення від роботи педагоги не отримують. Мабуть, через це сучасна молодь не поривається учитись, а згодом і працювати вчителями.
Учителька молодших класів – це друга мати, тому що вона вкладає “ ази ” життя у кожну дитину. Учитель старших класів – наче другий батько, адже саме у старшій школі іноді й прикрикнути трохи потрібно, й зміряти бешкетника суворим поглядом.
Учителю, перед твоїм ім’ям схиляюсь я за все, що Ти робиш для нас, невдячних, які через років так десять – двадцять зрозуміють цінність Твоєї роботи й , хоча запізно, ставитимуться з повагою до витримки і терпіння, які з жертовністю Ти віддаєш усім.

Келюх Всеволод, учень 8-го класу