Бувають такі ситуації, коли ніяк не уникнути покарання і проведення повчальної бесіди з дитиною. Щоб дитина мала користь із виховних моментів і не приховала довічну образу на батьків, необхідно правильно це робити. Стаття допоможе батькам зрозуміти, як варто діяти, караючи сина чи доньку.
Як же навчити дитину, не принижуючи і не псуючи з нею відносин? На думку психологів, покарання має бути наповненим батьківською любов’ю і бажанням допомогти дитині виправитися. Виокремлюють п`ять правил.
– Справедливе покарання.
Карати дитину потрібно в спокійному психологічному стані, а не в період поганого настрою. Адже часто батьки не звертають уваги на якісь дії свого чада, але, якщо мають зіпсований настрій, можуть пригадати все і покарати від щирого серця.
Перебуваючи під владою негативних емоцій ( нагримав начальник, втома, неприємності у стосунках з кимось та ін.), не можна підвищувати голос на дитину. Потрібно заспокоїтися, розкласти все по поличках і тільки після цього покарати. Ваші дії не повинні залежати від настрою, адже доросла дитина зрозуміє, що ви не в дусі, і сприйме покарання як образу.
– Караючи, не ображати.
Навіть покарання має містити повагу до особистості дитини. Наприклад: «При всій моїй любові і пошані до тебе, я не можу змовчати …», «Дуже прошу тебе, наведи, будь ласка, порядок у своїй кімнаті, інакше ти не підеш гуляти», «Я дуже люблю тебе і мені прикро , що ти здатний на такі вчинки … ».
Якщо звучать образливі й лайливі слова, то дитина відвернеться від вас, адже ви для неї найрідніша людина, від якої вона чекає розуміння, а не приниження. Не можна говорити: «Ти лінива, ні до чого не пристосована», «Так чинять тільки нахабні і безсовісні люди» та ін. Після подібних висловлювань дитині складно виправитися.
– Не використовувати негативні прогнози.
Часто можна чути подібні вирази: «Якщо ти будеш так вчитися, то підмітатимеш вулиці, адже твого розуму на це тільки й вистачить», «Якщо не змінишся, то потрапиш в місця не настільки віддалені», «На двійках в університет не приїдеш … ».
Придумуючи прогнози і накручуючи себе, батьки карають не дитину, а вигадують сценарій її життя, викликаючи нерозуміння і образу.
– Визначитися з цілями покарання.
Покарання в ім’я покарання не принесе бажаного успіху, адже дитина його не зрозуміє. Перш ніж карати, треба самому зрозуміти, чого ви домагаєтеся від дитини. Батьки повинні не просто карати, а допомагати сину чи доньці не повторювати подібних помилок.
– Фізичне та емоційне насильство?
Якщо дитина отримала покарання у вигляді відмови від покупки іграшки, заборони гри на комп`ютері й прогулянки, то не варто до цього додавати постійні моралі, розповіді про його неправоту й можливі негативні наслідки. Адже це призведе до образи й небажаних висновків.
Діти, що випробували фізичне насильство від батьків, не забувають цього, навіть ставши дорослими людьми. Батькам потрібно пам’ятати про це, щоб дитина не виросла злопам’ятною і з прихованою злістю на близьких. Фізичне насильство над дитиною призводить до заниженої самооцінки, розуміння нею того, що сила завжди перемагає, а справедливості взагалі немає.